Звернення Голови Ради козацьких отаманів міста Южноукраїнськ Миколаївської області  до народу України
         Батьки і Матері!      Брати і Сестри!   Сини і Дочки!    Внуки і Внучки!
Це звернення є результатом багатолітніх роздумів тих, хто вболіває за долю українського народу.
У наших людей на генетичному рівні навічно закарбувалися високі ідеали: почуття честі і самоповаги, стремління до волі й свободи, глибока віра у Бога і вірність Батьківщині, незрадлива любов до рідних і близьких, співчуття слабким і немічним.
Ці морально-етичні якості особливо яскраво, виразно й багатогранно проявилися у період Козаччини.
Наші предки були не лише хоробрими воїнами, а й мудрими державними діячами, вправними господарниками, талановитими вихователями, покровителями науки і мистецтв, захисниками усіх бідних, ображених і знедолених, - адже недарма під їхні прапори ставали представники різних національностей.
Козаки в особі Пилипа Орлика подарували Світу першу Конституцію, багато положень якої не втратили своєї актуальності й понині.
Але!
Гнобителі усіх рівнів і гатунків, діючи підступно, докладали багато зусиль, щоб задушити наш народ, зламати його волю, витравити саму думку про свободу.
Великої і непоправної шкоди нашим славним предкам завдав царизм. Знищена Запорозька Січ.
На квітучі поля України більш ніж на триста років впала чорна тінь...
Характерною ознакою є постійні заборони, утиски, приниження мови, культури, книгодрукування й узагалі українства.
Чи виправдала сподівання людей довгоочікувана незалежність?
Відповісти на це запитання можна одним словом:
Ні!
Найголовніша причина полягає в тому, що нинішня влада стала відрижкою царського самодержавства і комуністичного деспотизму, унаслідувавши найжорстокіші методи правління та найганебніше ставлення до простої людини.
Поняття народовладдя нинішні керманичі перевернули з ніг на голову, порушивши основні принципи демократії. Не народ при владі, не народ керує державою, не народ є господарем своєї країни, а купка аферистів, брехунів, запроданців, перевертнів, пройдисвітів, шахраїв. 
Дбайлива господиня, коли варить борщ, то збирає шумовиння і викидає його у помийницю. Наші люди дуже лагідні, довірливі, доброзичливі, вчасно цього не зробили і шумовиння виплило на самі верхні щаблі влади. І тепер не великий народ великої держави є господарем, якому повинні служити чиновники, а брудне шумовиння владарює, перетворивши народ у безправних наймитів.
Чи потрібні коментарі?! Адже чим вищий чиновник, тим більші у нього хижацькі апетити.
Споконвічною була мрія селян про землю. Фактично ж наші сельчани і нині не є господарями на своїй землі. Найкращі масиви чорнозему вже розбазарили чи продали за схемою: щупальця тут, а голова гідри знаходиться далеко за кордоном...
Саме час бити на сполох: категорично заборонити продаж землі – найбільшого багатства України. Всю її потрібно повернути у державну (загальнонародну) власність і здавати лише порядним, дбайливим господарям у довгострокову оренду. У противному разі наші селяни будуть рабами на плантаціях іноземних магнатів.
Не потребує доказів жалюгідне становище науки, освіти, культури, охорони здоров’я, соціальної та інших сфер.  Тепер навіть дітки не зможуть займатися спортом, танцями, співами, малюванням тощо. Бо треба платити немалі гроші, і далеко не у всіх батьків вони є...
Найбільшою небезпекою для злочинних можновладців є освічене, культурне, національно свідоме, згуртоване молоде покоління. Бо старше, на жаль, "розклеїлося”. Одним зламали хребти у сталінсько-брежнєвських катівнях, других залякали, третіх підкупили, четверті чубляться за булаву, а інші живуть за принципом – моя хата скраю...
Висновок: при цій владі, при таких порядках, за такої системи виборів народ ніколи не буде господарем країни!
Чи є вихід з цієї тривожної, гострокритичної ситуації?
Є!
І не треба братися за зброю, повертатися у схрони чи лісові хащі. Достатньо категорично раз і назавжди заявити: "Ми, народ, відповідно до Конституції, є господарем у своїй хаті, у селі, у районі, у місті, в області, у своїй країні! Нам не потрібно диктувати, наказувати, нашіптувати – кого і куди обирати. Ми не з горища звалилися, і самі знаємо своїх сусідів, земляків, колег по роботі, навчанню. Ми самі оберемо найдостойніших у керівні, владні органи. І будь-яка спроба нав’язати нам "варяга” зустріне рішучу відсіч. Буквально з перших кроків будемо обирати лише чесних, порядних, сумлінних, справжніх патріотів держави, які вірно будуть служити народу на всіх рівнях владної вертикалі. Перша виборна посада – це початок шляху на саму вершину...
Виникла нагальна потреба докорінно змінити і сам порядок виборів, щоб унеможливити підтасовки і фальсифікації. Приміром, мешканці кількох сіл обрали найдостойніших у сільську (селищну) раду. Рада села із свого середовища (складу) посилає найкращих представників у райраду. Районні і міські ради обирають гідних своїх представників у обласну раду.
І от саме обласні ради повинні стати тими міцними блоками, з яких формується монолітна держава. В областях гартується народна влада, саме тут зосереджується вся економічна, виховна, соціальна, культурна робота. Саме тут повинні накопичуватися усі матеріальні і духовні цінності. Бо нинішні верхи заробляти не можуть. Вони здатні лише гребти все нагору і розподіляти між собою. А на державні потреби кожна область буде відраховувати десяту частину своїх прибутків. І не більше! Тоді у нас не буде у верховодів золотих унітазів, персональних комфортних яхт, літаків і гвинтокрилів. Тоді найперше будуть поважати не чиновника, а людину праці, годувальника...
За такою ж схемою – багатоступеневої виборності – буде формуватися і вищий орган народовладдя. Бо при ретельному, прискіпливому відборі, густому фільтруванні до мінімуму зводиться вірогідність того, що у вищі ешелони влади пролізуть шарлатани і пройдисвіти, злодії і кримінальні авторитети. І високопосадові чиновники також, бо виборний орган буде наймати (!) їх на роботу. А погано працюватимуть, то одразу ж будуть відсторонені...
То й за кількістю Рада (не Верховна, бо у демократичній країні не може бути "верховних” і черні, а Центральна) має бути у два-три рази менше нинішньої. Це гарантія того, що там не буде дармоїдів, тушок, перевертнів. І депутати будуть працювати у поті чола свого, а не вештатися по заграницях.
І ще. Потрібно "слуг народу” позбавити ханських привілеїв. Лікуватися (за свій рахунок) вони повинні у загальних поліклініках і лікарнях. І зарплатню і пенсію їхню треба спустити із захмарних висот...
Щоб лад був у державі, нам усім потрібно забути ганебне слово – партія. Під цим прикриттям діяли дашнаки, мусаватисти, хортисти, фашисти, нацисти, комуністи.
Бо чим більше партій, тим краще для влади. Це один з чинників розколу народу. А розколотий, роздрібнений народ легше обдурювати і грабувати.
Не прості члени – більшість з яких не розуміють де вони і що з ними роблять – а лідери, верховоди, нерідко  авантюристи й пройдисвіти,-  заправляють ділами  у партіях. І діють вони виключно в інтересах власних благ і амбіцій. Ці лідери ніколи не піклуватимуться про народ і не порозуміються між собою. Переможуть одні – будуть таврувати опонентів. Переможуть опоненти – будуть переслідувати, саджати за грати "папєрєдніков”. Це буде безконечно казочка про білого бичка. В країні ніколи не буде злагоди, бо безсоромні й нахабні партайгеносе завжди будуть нацьковувати одну частину людей на іншу, а тому у суспільстві ніколи не буде спокою...
Чи є така сила, яка зможе спасти державу від повної руйнації, а людей від зубожіння, від перетворення на рабів.
Є!
Перш за все це простий трудовий люд, який вже не буде терпіти наруги над собою; це численні виробничі колективи, які в неймовірно важких умовах здирництва ведуть боротьбу за виживання; це інтелігенція, яка владою приречена на жалюгідне існування; це ветерани праці, які злочинними чиновниками кинуті напризволяще; це гурти і об’єднання патріотично свідомих громадян, які вболівають за долю країни; це громади сіл і міст, в тому числі і столиці, де киянам (яка ганьба!) продажні депутати не дозволяють обирати собі гідних і порядних керівників міста.
Це наше козацтво, яке не втратило своєї гідності, вірності  народу і вітчизні, сили волі, яке здатне до високої самоорганізації і дисципліни. І що надзвичайно важливо – до козаків зараз тягнеться молодь – юнаки і дівчата.
Для корінних перетворень не потрібні великі бюджетні кошти, які під час виборів розкрадаються злодійкуватими чиновниками.
Досить лише великого бажання і сили волі. І тоді села (де є сільрада) стануть станицями. Рада – найвищий орган самоврядування - із найавторитетніших земляків обере собі станичного отамана і передасть йому всю повноту влади. Отаман організує життя свого регіону з маленькими селами (десятками, сотнями), стане ініціатором виборів козацького суду честі, на випадок нападу бандюг очолить самооборону села тощо.
Району пасуватиме назва – курінь.
Рада обере курінного отамана (полковника). Тут вже і робота відповідальніша і обов’язків більше. Та й візьметься за це справжній достойник.
Область стане краєм.
Ради, куди попали наймудріші люди областей, оберуть собі отаманів (генерал-хорунжих) з усією (!) повнотою виконавчої влади краю. Тут буде справжня школа формування основ державності.
Таким же шляхом, підкреслимо – найбільш демократичним, формуватимуться керівні органи (колегії) міністерств, відомств, наукових центрів тощо...
Центральна Рада не буде чекати вказівок Президента, а стане єдиним, неподільним, фактичним, повноправним керівником держави. Депутати з-поміж себе оберуть Голову Центральної ради – наймудрішу людину, яка і буде головною посадовою особою держави. Справжній Голова! Рада не буде займатися дріб’язковими питаннями. Вона розроблятиме й прийматиме лише основні, доленосні закони.
Рада, користуючись величезним довір’ям народу, обере Гетьмана України. Можливо, на альтернативних засадах: запропонує дві кандидатури, а третій може бути само висуванець. І цього досить, щоб обрати найшляхетнішого і довірити йому всю повноту виконавчої влади. На його ж плечі ляже і відповідальність за оборону країни.
Гетьман зі своїм штабом (канцелярією) формує уряд з тих кандидатів, які вже пройшли суворий вертикальний відбір і здатні очолити галузі, стати членами Кабінету Міністрів. І що особливо важливо: із свого середовища вони оберуть благородного та глибокодумного чоловіка і запропонують Гетьману і Голові Центральної Ради його кандидатуру на посаду Прем’єр-Міністра. Саме йому будуть надані надзвичайно широкі повноваження по управлінню розгалуженим господарством країни. Майже все, що робитиметься у країні, регламентуватиметься розпорядженнями Прем’єр-Міністра. Якщо хтось на якомусь етапі з тих чи інших причин не зможе виконувати свої обов’язки, то по висхідній на його місце прийде заміна з того колективу, який його висунув. Коли ж хто не виправдає довіри, то він негайно, беззастережно відкликається назад.
І на останок три суттєвих моменти.
Перший. У ідеї повного народовладдя буде немало супротивників. І чим більший чин, тим з більшою злістю він буде паплюжити цю ідею. Бо вже не буде паразитувати на тілі народу і не буде мати дармової годівниці. Його заставлять заробляти на хліб своїми руками й головою. А до цього він не звик, та й не вміє нічого путнього робити. Тому почне каламутити воду й репетувати, що порушується основа державності (сам же її і порушував), що це буде всупереч законам (сам ігнорує ці закони), що без "твердої” руки в країні буде хаос (сам же і створив його, щоб легше красти).
Другий. У козацькій державі усі патріоти, усі свідомі своєї відповідальності за долю країни громадяни стануть козаками. Молодь – це джури. А з настанням повноліття хлопці і бажаючі дівчата складають козацьку присягу. І дівчина до юнака буде звертатися: козаче. До реєстрових же козаків будуть належати місцева варта (міліція) і Збройні Сили України...
Третій. У державі значно зросте роль "Просвіти”, фахових клубів, молодіжних спортивно-патріотичних об’єднань, аматорських гуртків і колективів, спілок за інтересами, різноманітних благодійних організацій, які повинні мати відчутну підтримку на різних рівнях.
Роботи багато, але відступати вже нікуди. Ми досягнемо своєї мети, якщо кожен буде лягати спати і вставати з вірою і думкою про те, що Україна стане Козацькою Республікою.
З повагою
Голова Ради козацьких отаманів міста Южноукраїнськ  Миколаївської області
Начальник штабу «Южноукраїнського козацького куреня»
Полковник Українського козацтва      Фокша   Олександр Васильович.

23 лютого 2014р.